Lady Gonzo
Леді Гонзо відчувається менш як відшліфований студійний проект і більше як ідея, що виникла вночі на вулицях. Серія побудована навколо атмосфери насамперед — такої, яку ви дійсно помічаєте лише після темряви. Дахи, тихі вулички, світлові знаки вдалині, порожні куточки міста, які раптово відчуваються живими. Кожна локація додає свій настрій до історії.
Те, що робить проект помітним, це те, як близько все відчувається. Камера не залишається на відстані і не намагається згладити ситуацію. Вона просто слідкує за тим, що розгортається. Деякі моменти виглядають безладно, інші — дивно спокійно, але нічого не виглядає примусово. Ця суміш контролю і хаосу надає серії її характер.
Люди, які беруть участь, не здаються зацікавленими в тому, щоб грати в безпечно. Є відчуття свободи в тому, як вони рухаються, говорять і реагують. Це не виглядає ретельно репетированим, і саме тому це працює. Ви відчуваєте, що спостерігаєте за чимось, що насправді відбувається, а не так, як це було заплановано.
Врешті-решт, Леді Гонзо відчувається як ніч, яку ви не планували заздалегідь. Ви виходите, щось несподіване розгортається, і лише пізніше ви усвідомлюєте, наскільки інтенсивним був момент. Це нерівно, неспокійно і сповнене особистості — і саме це робить його незабутнім.














